У новому епізоді подкасту «#ЛюдиДії: Обличчя допомоги» ми знайомимося з історією благодійної організації «Світло надії» з Полтави та її виконавчою директоркою Марією Бондаренко. Це розповідь про чверть століття підтримки людей, які опинилися у найскладніших обставинах, і про те, як соціальна робота змінює життя.
Організація починалася з невеликої групи ентузіастів, що допомагали людям, які живуть із ВІЛ. З часом вона виросла у велику структуру, яка працює з найрізноманітнішими групами: людьми, що вживають наркотики, секс-працівниками, ЛГБТ-спільнотою, ВПО, бездомними, колишніми ув’язненими, жінками, які постраждали від домашнього насильства. Усі вони знаходять тут підтримку: від консультацій психолога і медичного супроводу до притулків, продуктової допомоги чи евакуації.
Війна стала новим викликом і водночас новою точкою росту. «Світло надії» створило мобільні медичні команди, які виїжджають у віддалені села і містечка, де немає лікарів. У складі команди — сімейний лікар, медсестра, психолог і соціальний працівник. Вони не лише лікують, а й допомагають людям оформлювати документи, консультують онлайн із вузькими спеціалістами, стають тим містком, який повертає громади до системи охорони здоров’я.
Особливе місце займають програми підтримки жінок. Проєкт «Ніжна» допомагає переселенкам і постраждалим від насильства отримати економічну незалежність. Учасниці проходять психологічні тренінги, вчаться будувати бізнес, пишуть і захищають бізнес-плани, отримують гранти на власну справу. Для когось це шанс почати нове життя, для когось — вийти з кола залежності від кривдника. «Жінка — це двигун ядерний. Їй лише потрібно дати крила», — каже Марія Бондаренко.
«Світло надії» — це не лише послуги й програми. Це місце, де люди можуть почати з нуля. Як у випадку колишніх ув’язнених, які в Центрі адаптації зустріли одне одного, знайшли роботу, отримали інструменти для власної справи і зрештою побудували нову сім’ю. Або як жінка, яка втекла від насильства, а за кілька років після навчання у програмі повернулася вже як власниця бізнесу — продавати свою бутильовану воду в офіс організації.
Марія Бондаренко працює тут понад 12 років, починаючи з посади соціальної працівниці. Вона впевнена: соціальна допомога стане ефективнішою, якщо держава почне бачити у громадському секторі не конкурентів, а партнерів. Бо саме громадські організації часто надають послуги швидше, якісніше й ближче до людей.
Історії, подібні до тих, що створює «Світло надії», рідко потрапляють на екрани. Вони не гучні, але саме вони змінюють життя щодня. «Ми не даємо багато, ми даємо лише руку допомоги в потрібний момент. І цього буває достатньо, щоб людина змогла все інше зробити сама», — каже Марія.
Цей епізод подкасту #ЛюдиДії: Обличчя допомоги створено в межах проєкту «Посилення залучення громадянського суспільства до розвитку соціальної сфери в Україні» (EU4CSOs Empower UA), який реалізує Благодійна організація «Мережа 100 відсотків життя Рівне» за підтримки Європейського Союзу. Висловлені в подкасті думки є відповідальністю авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу.