В Асоціації жінок тепер складно уявити, що можна обходитися на заняттях, тренінгах, зустрічах без допомоги Соломії. Молода енергійна жінка завжди на тій ділянці роботи, де вона найбільше потрібна.
– Такі відповідальні, ділові, перспективні жінки нам дуже потрібні, – каже голова ГО «Асоціація жінок України» Лариса РИМАР. – Соломія гармонійно вписалася в наш колектив. А те, що вона, співпрацюючи з Асоціацією, надихнувшись роботою тут, прийняла для себе важливе рішення рости професійно, радує особливо.
Лікарка-терапевтка Соломія НАМАКА в Асоціації як отримувачка соціальних послуг і волонтерка. Як сама зізнається, це у її характері – підтримувати й допомагати тим, хто цього потребує.
А почалося все з перших відвідувань Соломією тренінгів за проєктом «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни», який Асоціація виконує в рамках проєкту Європейського Союзу «Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні» (EU4CSOs EmpowerUA), що реалізовує благодійна організація «Мережа 100 відсотків життя Рівне».
Проєкт Асоціації націлений зокрема на підтримку родин військових, а чоловік Соломії Володимир чи не з перших днів боронив суверенітет країни. Він пішов на схід України, як тільки було оголошено в державі АТО.
– Найбільше переживала, коли чоловік зателефонував і сказав, що поранений, – розповідає Соломія. – Намагалася з ним якнайдовше говорити, підбирати потрібні слова, щоб підтримати.
За кілька місяців Володимир переніс три операції, потім був складний реабілітаційний період. А коли в країні почалася повномасштабна війна, він знову вирушив на фронт, бо, як сказав дружині, хто воюватиме, як не чоловіки з досвідом і усвідомленням важливості відстояти кордони держави й відігнати ворога, щоб не довелося це робити дітям, які підростають. А у родини ростуть двоє дітей – Діана й Захар.
Тож Соломія прийшла в Асоціацію як одна з учасниць проєкту.
– Мені сподобалися тренінги, те, як спеціалісти, які працюють з отримувачами соціальних послуг, будують заняття, – розповідає Соломія. – Я бачила, наскільки така робота фахівців потрібна жінкам, які на досвіді власної родини знають, що таке чекати чоловіка чи сина з фронту, або бодай дзвінка від нього. Пізніше подумалося, а чому б не організувати такі заняття із психологом, арт-терапевтом для батьків, які виховують особливих дітей? Знаю наскільки це важливо, бо у нашого Захарчика зір – мінус 14…
Соломія підійшла з такою пропозицією до керівниці Асоціацією п. Лариси й у розмові з’ясувала, що такий проєкт уже є – «Правова та психологічна допомога родинам осіб із інвалідністю з дитинства» за фінансової підтримки фонду Абіліс (Фінляндія), й Асоціація ось-ось має розпочати його виконувати. Так Соломія разом із Захарчиком, попри те, що стала учасницею проєкту як отримувачка соціальних послуг, почала працювати тут волонтеркою.
Напевно, недалека від правди д��мка, що лише той, хто пережив чимало випробувань, може зрозуміти людину із складною долею. Життя Соломії склалося непросто. Як вона розповідає, найбільше завдячує бабусі, біля якої виросла. З дитинства намагалася бути самостійною, досягнути більшого: добре вчилася, намагалася якнайбільше допомогти по господарству бабусі, сама пішла до музичної школи й просила, щоб узяли на навчання, без допомоги і підтримки вступила до медичного інституту й добре його закінчила – пробувала себе проявити всюди, де могла. Тепер, каже, розуміє, що це був прояв недолюбленості у дитинстві – досягненнями намагалася сказати: «Я ж така здібна, працьовита, полюбіть мене!».
Тепер такою любов’ю і турботою Соломія огортає і своїх дітей, і тих, з якими працює в Асоціації. Я бачила, як опікується Соломія дітьми з ментальними порушеннями, які беруть участь у проєкті. Це увага, розуміння і повага до особистості.
– Розумію, що до кожного з цих дітей потрібен окремий підхід. Не можна їм дати відчути, що вони в цьому суспільстві зайві. Їх дуже люблять їхні батьки й це видно, коли спостерігаєш за ними. Які сильна духом мами, що за будь-якої погоди привозять на візочках своїх дітей на заняття! Тому, що діти дуже чекають кожного дня, коли приїдуть до нас, – каже Соломія. – Своєму Захарчикові я кажу, коли в нього немає настрою: «Ні, ти не дитина з інвалідністю. Ти – особлива дитина». І це – правда.
Захар відвідує заняття і допомагає іншим дітям. Він зрозумів, що не лише йому потрібна допомога, а й він може когось підтримати. Донька Соломії Діана також приходить на допомогу в Асоціацію, коли проходять тренінги, щоб кожна дитина на занятті не була обділена увагою.
Соломія із свого досвіду і практики роботи в Асоціації зрозуміла, що повинна навчатися і розвиватися у напрямку психології. Вона стала студенткою Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка факультету педагогіки і психології.
– Коли бачиш власну чи сусідську особливу дитину з батьками, які про неї піклуються, це одне, а коли їх багато, як у нас на заняттях, то розумієш масштаби цієї проблеми, – каже Соломія. – Цей проєкт – величезна для них підтримка, і психологічна, і моральна. Знаю, що кожне випробування нас зміцнює і загартовує. Працюючи в проєкті з дітьми, переконалася, що як психолог можу впоратися зі складними випадками.
В університеті Соломія вивчає напрямок клінічна психологія, адже хоче поєднати свої знання медика із психологією і працювати безпосередньо з тими, кому потрібна така допомога.
– З появою в колективі Соломії у нас з’явився ще один драйвер руху й ми це дуже цінуємо, – каже Лариса РИМАР.
За її словами, тішить те, що участь у проєктах, волонтерство в Асоціації надихнули Соломію отримати другу вищу освіту, щоб стати психологом. Судячи з того, наскільки вона віддається роботі в цій царині в Асоціації, успішною і продуктивною буде й робота Соломії з тими людьми, з якими вона працюватиме як лікар і психолог.
Джерело: https://wau.org.ua/2025/01/24/робота-в-асоціації-надихнула-розвива/